“Інтернати неприйнятні для виховання дітей” — не пусті слова. Виховання в інституційних закладах впливає на всю аспекти розвитку дитини: фізичний процес росту та моторні навички, на формування емоційної прив’язаності, на мову, інтелект і розвиток мозку.

Згідно з аналітичним звітом за результатами комплексного дослідження системи захисту дітей в Україні “Ілюзія Захисту” у дітей з інтернатів спостерігаються:

• фізична недорозвиненість: вага, зріст та окружність голови нижче за норму
• проблеми зі слухом та зором, що, ймовірно, спричинені поганим харчуванням і браком стимуляції
• затримка розвитку моторних навичок та втрачені етапи розвитку дитини, в особливо жорстких умовах – розвиток стереотипної поведінки (розхитування та биття головою)
• неналежний стан здоров’я та хворобливість
• обмежені фізичні та інтелектуальні можливості як наслідок інституційного догляду
• нерозбірлива чи надмірна доброзичливість та/або розгальмованість поведінки, особливо у дітей, які потрапили до інституцій у віці до 2-х років
• нездатність дитини формувати стосунки протягом життя
• відчайдушне прагнення уваги та ласки дорослих
• низькі показники IQ
• слабка здатність розуміти, пізнавати, вивчати, усвідомлювати, сприймати й переробляти зовнішню інформацію
• затримка розвитку мовлення
• бідний словниковий запас і проблеми з читанням
• пригнічення розвитку мозкової активності (у дітей раннього віку), що призводить до різних розладів.

Водночас ранній вік (від 0 до 4 років) є критичним для розвитку дитини й подальшого її життя. Від середовища, в якому перебуває маленька дитина: безпеки, правильного харчування, стимулів (спілкування, гри з важливим дорослим) — залежить кількість і ефективність формування нейронних зв’язків.

Все це впливає і на подальше життя людини: її навчання, здатність адаптуватись до нових умов, концентрацію на робочих задачах, соціалізацію у суспільстві. Від цих колишніх дітей згодом вимагатимуть ефективного вкладу в економіку, дотримання соціальних норм, критичного мислення, чіткої громадянської позиції.