Те, що відбувається у дитинстві, залишає відбиток на все життя

Поширити

Діти, які страждали від сильної депривації* у ранньому віці, мають менший розмір мозку у дорослому віці – доводять результати дослідження.

Це відкриття базується на скануванні мозку молодих людей з румунських інституційних закладів (будинків дитини, інтернатів) часів режиму Чаушеску, які пізніше були всиновлені британськими сім’ями.

Зараз експерти стверджують, що, попри те, що діти були всиновлені ще на початку 1990-х у сім’ї, де вони росли у любові й піклуванні, очевидно, що нехтування їхніми потребами у ранньому дитинстві залишило свій слід у структурах мозку.

“Найбільш разючий висновок для мене – те, що вплив на мозок зберігався і надалі”, – говорить проф. Едмунд Сонуга-Барке (Edmund Sonuga-Barke), співавтор дослідження з Лондонського королівського коледжу. І додає: “Результати показують, що здатність мозку змінюватись та відновлювати нейронні зв’язки (нейропластичність) є обмеженою. Ідея, що все можливо відновити, незалежно від попереднього досвіду, – не обов’язково правдива: навіть тоді, коли надалі дитина забезпечена найкращим піклуванням, все ще можна побачити ознаки тих ранніх негараздів”.

Складне становище дітей, які страждали від браку турботи, соціальних контактів і догляду, шокувало світ, коли після падіння комуністичного уряду в 1989 році правда спливла на поверхню. Репресивна політика Чаушеску забороняла аборти та контрацепцію, а ті, хто не мав дітей, платили податок. У результаті велика кількість дітей опинилася в дитячих будинках, де вони проживали в жахливих умовах.

Попередні дослідження за участю всиновлених дітей показали, що вони мали помітні розлади пізнавальних (когнітивних) функцій у дитинстві. І, хоча ці функції значно покращились у дорослому віці, в них все одно були високі показники різних станів, включаючи розлад гіперактивності з дефіцитом уваги (ГРДУ) та, вже у дорослих, високий рівень тривожності та депресії.

У журналі Proceedings of the National Academy of Sciences Сонуга-Барке та його колеги розповіли, як вони проводили сканування мозку та інші вимірювання 67 всиновлених румунів, які дітьми провели від 3 до 41 місяця в закладах інституційного виховання (будинку дитини, інтернаті), перебуваючи в тяжкій депривації. На момент дослідження їм було від 23 до 28 років.

Команда також провела сканування мозку 21 дорослого аналогічного віку, які народились та були всиновлені у Великобританії до того, як їм виповнилося 6 місяців.

Результати виявили, що у всиновлених румунів мозок менший в середньому на 8,6%, ніж у їхніх британських однолітків. Команда також встановила, що розмір зменшення був пов’язаний з тривалістю часу, проведеного в румунських закладах: кожен додатковий місяць був пов’язаний зі зменшенням загального обсягу мозку на 3 см3. “Що більше вони страждали на брак емоційних зв’язків, то меншим був їхній мозок”, – сказав Сонуга-Барке.

Проведений аналіз показав, що менший розмір мозку пояснює зменшене IQ і, хоча б частково, вищі показники ГРДУ, виявлені серед румунських усиновлених.

Серед наступних висновків команда виявила, що дві ділянки мозку показали подальше розходження в розмірах у порівнянні з усиновленими у Великобританії – хоча вони не відрізнялися за часом, проведеним у дитячих будинках.
Одна область мозку, яка включала праву нижню лобову звивину, у румунських усиновлених була меншою, ніж очікувалося, відносно загального зменшеного розміру мозку. Ця область є ключовим центром контролю поведінки.


Photograph: Courtesy of King’s College London

Друга область, яка включала праву нижню скроневу звивину – важливу область для слухової та зорової обробки, а також для деяких аспектів пам’яті – була більшою, ніж очікувалося, відносно загального зменшеного розміру мозку румунських усиновлених і, здається, мала захисний ефект. Що більше ця область, то менше симптомів ГРДУ у румунських усиновлених. Однак, команда зазначила, що не ясно, чи зростала ця область у відповідь на депривацію, чи деякі діти, на щастя, мали вроджену схильність.

“Я не думаю, що в цілій [людській] нейрології є кращі докази щодо компенсаторного ефекту у подібній вибірці з високим ризиком”, – сказав Сонуга-Барке. Він додав, що команда була здивована тим, що не виявила особливого впливу на мигдалину – область мозку, яка обробляє емоції.

Хоча дослідження не може довести, що рання депривація призводить до зменшення розміру мозку, Сонуга-Барке заявив, що це ймовірно. Він також зазначив, що спадковість, етнічні відмінності, загальний розмір тіла та особливості розвитку в утробі матері були виключені з причин зменшення мозку.

Команда запропонувала низку можливих механізмів, включаючи відсутність досвіду, важливого для нормального розвитку мозку, та хронічного стресу, який міг пошкодити мозок, що розвивається.

Однак Сонуга-Барке заявив, що залишається незрозумілим, які саме види депривації негативно впливали на розмір мозку і чи пов’язано це з браком піклування. Серед видів депривації виділяють: сенсорну, емоційну, психомоторну, соціальну, пізнавальну (когнітивну) тощо (прим. перекладача).

“Ми достатньо впевнені, що існують психологічні причини цих наслідків, пов’язані з недостатнім стимулюванням, відсутністю соціальної взаємодії й відсутністю прихильності та зв’язку”, – сказав він.

Професор Денис Марешаль з Бірбецького університету в Лондоні зазначив, звернув увагу на той факт, що депривація в румунських дитячих будинках була вкрай сильною. І зазначив, що дослідження підкреслило важливість забезпечення збагаченого середовища ** від народження.

“Залишається зрозуміти, чи призведе менша депривація, характерна для виховання в районах із низьким соціально-економічним статусом у Великобританії, до подібних довгострокових наслідків для структур мозку, чи ці м’якіші форми депривації можуть компенсуватися згодом за рахунок збагаченого середовища”.

*Депривація – позбавлення можливості задовольняти основні життєві потреби – психофізіологічні або соціальні, що зумовлює низку порушень психічного здоров´я різних ступенів стійкості. Здебільшого наслідки довготривалої повної депривації, її драматичний перебіг, стійкість і глибоке втручання в структуру особистості, зумовлюють схильність до деструктивної поведінки, психозу.

** Збагачене середовище – це стимулювання мозку його фізичним та соціальним оточенням. Мозок у стимюлювальних середовищах має вищі показники синаптогенезу та складніші дендритні альтанки, що призводить до збільшення мозкової активності.

Джерело: The Guardian

Довідка:

Українська система інституційних закладів дісталась нам у спадок від тоталітарної держави. Створена за радянських часів, вона залишається закритою, знеособленою, авторитарною. Більшість закладів засновані у 50-70-х роках минулого століття, є й такі, що існують з 1930-1940-х років. Досі існують установи, де живуть по 200 – 400 дітей.
В державі змінився політичний і соціальний устрій, підходи до виховання дітей, прийшло розуміння що таке свобода, інклюзія і рівність, а заклади залишаються незмінними. Сьогодні в Україні понад 106 тисяч дітей, живуть в інституційних закладах різних типів: будинках дитини, школах-інтернатах, навчально-виховних комплексах тощо. 92% з цих дітей мають хоча б одного з батьків.

Інтернати спричиняють непоправну шкоду дітям, адже не можуть забезпечити необхідні умови для розвитку дитини: індивідуальну увагу й турботу, постійне спілкування з хоча б однім значущим дорослим. Зростаючи в інституціях, ізольовані від суспільства, діти позбавлені елементарних речей: спілкування з рідними, можливості проводити час з друзями, ходити в кіно. Виростаючи, вони не мають елементарних навичок самообслуговування.

Статистика показує, що 20% випускників інтернатів мають судимість, 14% займаються проституцією, 10% протягом двох років після випуску здійснюють самогубство, і лише 10% повністю інтегруються в суспільство.

5,7 млрд грн щорічно витрачається на фінансування інтернатів в Україні. І лише 10% цих коштів витрачається безпосередньо на потреби дитини, решта – йде на оплату праці персоналу, комунальні платежі та інші видатки. Вартість виховання в інституціях у 6 разів вища, ніж вартість надання соціальних послуг вразливим сім’ям.

Значна частина дітей, що зростають без батьківського піклування, не досягає свого потенціалу в освіті та життєвих навичках, відтак не робить внеску до економіки країни.

“Подолання негативних наслідків виховання дитини в інтернаті вимагає фінансових вливань держави протягом усього її дорослого життя і є дорожчим для суспільства, ніж вчасна підтримка сім’ї”. (United Nations High Commissioner for Human Rights (2011) The rights of vulnerable children under age of three.)

Назад

Поширити

Схожі статті

Категорії

Схожі статті

Ваша допомога безцінна для дітей України

Як ви хочете допомогти

Ваша допомога важлива для дітей та їх сімей

В даний момент ми не проводимо масовий збір коштів, проте Ви завжди можете допомогти - зверніться за реквізитами у будь-якій зручний для Вас спосіб

Введіть прийнятну для Вас сумму:

грн.

Дякуємо

З Вами зв'яжуться найближчим часом

Дякуємо за підписку

Тепер ви зможете дізнаватися усі актуальні новини