Своїх батьків Олеся не знала: майже одразу після її народження мати була позбавлена батьківських прав, а опіку над дівчинкою оформила її прабабуся по матері. Коли вона за станом здоров’я вже не змогла виконувати свої обов’язки, відповідальність за виховання дитини взяла дружина дідуся.
Олеся розповідає, що атмосфера у сім’ї була не радісною, з дідусем так і не склались довірливі стосунки, в домі були постійні сварки, тож вона тікала від негараздів до свого друга. “Ми з Олексієм зростали разом: жили поряд, навчались в одній школі. І хоча різниця між нами була майже чотири роки, ми з ним були наче брат із сестрою: я часто ховалась у нього вдома після сварок з дідусем, його мама завжди пригощала мене і підтримувала” – розповідає Олеся, – “а потім Льоша переїхав і ми не бачились 5 років”. Якось, спілкуючись у соцмережах, Олексій сказав, що повертається додому. Вони обидва з нетерпінням чекали на зустріч. Так дитяча дружба переросла у кохання.
Олеся народила донечку Машу, а за рік Олексій запропонував одружитись. Пропозицію зробив романтично: у День Закоханих біля відділу РАЦСу, заздалегідь підготувавшись до того, аби відразу подати заяву.
Після одруження у них народилось ще двоє: Гриша й Інна. Вп’ятьох жили в старому будинку дідуся Олекси. Будинок був старий і потребував ремонту, але коштів на це не було: Олеся займалася дітьми, а чоловік перебивався тимчасовими підробітками. Часто коштів не вистачало навіть на продукти.
Та справи стали ще гірше, коли Олексій став винуватцем ДТП і був засуджений до ув’язнення на 5 років.
Сім’я опинилась на контролі служби у справах дітей, спеціалісти якої дізнались про проєкт “На шляху запобігання інституціалізації немовлят та дітей раннього віку та виведення дітей із будинків дитини в умовах пандемії Covid-19”, що реалізується БО “Надія і житло для дітей” за підтримки дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, і звернулись з проханням допомогти сім’ї.
У лютому 2021 року мультидисциплінарна комісія з представниками служби у справах дітей та відділу центру соціальних служб, зібралась, щоб мінімізувати ризик вилучення дітей з сім’ї. Наша фахівчиня соціальної роботи склала оцінку потреб сім’ї й підготувала план соціального супроводу.
З’ясувалось, що Олеся втратила документи, коштів на відновлення документів не мала, через що не змогла зареєструвати Інну і не отримувала соціальних виплат при народженні дитини. Сім’я опинилась на межі голодування, тож найпершою допомогою став продуктовий набір.
Надалі спеціалісти міждисциплінарної команди прийняли рішення тимчасово влаштувати матір з дітьми до місцевого Центру соціальної підтримки дітей та сімей.
Одночасно з оформленням до Центру, залучили юриста для відновлення документів. Треба було встигнути оформити всі документи до того, як Інні виповниться один рік. Спочатку необхідно було відновити паспорт на дівоче прізвище, потім – свідоцтво про шлюб, після чого – паспорт на прізвище, яке Олеся взяла після заміжжя. Наступним кроком було оформлення свідоцтва про народження Інни й всіх соціальних виплат. Завдяки злагодженій роботі фахівчині “Надія і житло для дітей”, спеціалістки служби у справах дітей, соціальних працівників центру соціальних служб та Центру соціальної підтримки дітей та сімей, а також самої Олесі, все було оформлено за декілька днів до граничного терміну.
Перший День народження Інни святкували у Центрі соціальної підтримки дітей та сімей, де Олеся спекла святковий торт для донечки, адже їй так хотілось подарувати хай не подарунок, але хоча б трохи домашнього затишку.
Якось, заїхавши додому, Олеся побачила, що сильна злива пошкодила дах будинку, стеля потріскалась і протекла. Треба було негайно робити ремонт. Тож, як тільки ситуація стабілізувалась, мама з дітьми повернулись до будинку, аби мати змогу підготувати його до зими.
В рамках проєкту сім’я отримала холодильник, двоповерхове ліжко з матрацами, постільну білизну, побутову хімію і матеріали для косметичного ремонту. Олеся самостійно взялась за ремонт: обробила тріщини в стелі, придбала спеціальну фарбу, підготувала стіни для наклеювання шпалер, наступна – підлога. Олесю також підтримує хрещена матір її найстаршої донечки, Таїсія, яка допомагає з облаштовування будинку і не тільки. Фахівчиня з соціальної роботи продовжує соціальний супровід – на черзі влаштування дітей до дитячого садочку і пошук роботи для мами.
Часом здається, що доля постійно випробовує Олесю на міцність, але у неї вистачає сил, терпіння та оптимізму боротися з негараздами. А ще вона знає, що в неї за плечима – команда професіоналів, на підтримку яких можна розраховувати.
Яна Полішко, Дарія Байрак, “Надія і житло для дітей, жовтень 2021.