fbpx

100 раз впасти й 101 піднятись - історія мами, яка не здалась

Поширити

В проєкті “На шляху запобігання інституціалізації немовлят та дітей раннього віку та виведення дітей із будинків дитини в умовах пандемії Covid-19” ми познайомились ще з однією сім’єю. Інна — мама чотирьох чудових дітей. Сама вона залишилась круглою сиротою у 7 років, з бабусею і дідусем. Хоча вони любили онучку, проте виховували суворо, як заведено в їхньому поколінні. Інні не вистачало безумовної любові, прийняття, взаєморозуміння. В старшій школі дівчина познайомилась з Валентином, який, здавалось, може це їй дати й вона закохалась без пам’яті. Закоханість перейшла в інтимні стосунки й у 18 років Інна завагітніла. Школу довелося кинути.

Майбутня мама була розгублена, але, оскільки дитина була від коханого, вирішила народжувати. Валентин Інну заміж не кликав і забрати її до себе теж не міг, та її рішення підтримав. Донечка Марійка народилась слабкою — пологи були передчасні й перший час провела у лікарні. На юну Інну звалилось багато проблем, до яких вона не була готова. Дівчина все частіше залишала голосне і вимогливе немовля на бабусю, а сама втікала до коханого. В їхніх стосунках наче відкрилось друге дихання. Інні хотілось забути про необхідність вставати вночі, годувати, міняти підгузки. Натомість було бажання вести таке ж безтурботне життя, як і всі її однолітки.

В розпалі молодечого життя Інна й не помітила, як завагітніла вдруге. Так народилась Катя. Здавалось, життя скінчилось — двоє погодок у 19 років, коханий покинув й крутить романи з іншими дівчатами. Думала, що корінь всіх її проблем у дітях — якби не вони, вони б з Валентином досі були разом. А ще з’явилися зайві кілограми після вагітності. Тож Інна опустила руки й повернулась до шкідливих звичок. Тим часом бабуся залишилась з двома малюками. Пенсії не вистачало, тож їй доводилось голодувати самій і брати в борг, щоб нагодувати правнучок. Соцслужби допомогти перевести дитячі виплати на бабусю і це рятувало сім’ю від голоду. А за два роки Інна народила третю донечку Милославу. Бабусі стало зовсім важко одній з трьома маленькими, які вимагали багато енергії та уваги, а стосунки між нею й Інною погіршились.

Перед жінкою постало питання: або дітей вилучають, або вона береться за голову. Інна вирішила вберегти дітей від будинку дитини. Фахівчиня з соціальної роботи навчила її доглядати за дівчатками, готувати їжу, пояснювала, як важливо для них мати маму, яка піклується про них. Також до роботи приєдналась психологиня. Виглядало так, що ситуація якщо не покращується, то стабілізується. Сім’я отримувала підтримку від сусідів і громади. Тільки тато дітей не брав участі в їхньому житті. Але Інна знову не витримала — залишивши дітей на бабусю, повернулась до Валентина і старого способу життя і … завагітніла. УЗД показало, що Інна чекає на хлопчика. Можливо, цей факт став для жінки вирішальним, адже вона дуже хотіла мати сина.

За підтримки центру соціальних служб вона добровільно пройшла лікування від залежності. Помирилась зі своєю бабусею. А за деякий час народила Микиту. Вже рік Інна не повертається до старих звичок, приділяє належну увагу дітям, старається займатись їхнім розвитком. Але сім’я живе скромно, діти з мамою спали на підлозі на матрацах.

Фахівчиня, яка працює з цією родиною, звернулась до нас з проханням підтримати сім’ю. До роботи долучилась соціальна працівниця, психологиня з “Надія і житло для дітей”, яка підготувала індивідуальний план роботи, спрямований на попередження вилучення дітей із сім’ї. Тепер в Інни є розуміння, що треба робити, щоб діти мали належні умови життя. Також наша спеціалістка надає жінці психологічні консультації щодо посилення її батьківської компетентності.

В рамках проєкту “На шляху запобігання інституціалізації немовлят та дітей раннього віку та виведення дітей із будинків дитини в умовах пандемії Covid-19”, що реалізується нашою організацією за підтримки дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, ми придбали двоповерхові ліжка з матрацами й тепер в кожної дитини є своє власне спальне місце. Інна планує зробити ремонт в кімнаті й переробити її на дитячу.

Попри складне минуле, діти люблять маму, а вона — їх. Після вечері й купання Інна читає дітям казки, а Марійка, Катруся, Милуся і Микита насолоджуються часом поруч з мамою, адже для них це і є щастя.

Дарія Байрак, “Надія і житло для дітей”, березень 2021.

Назад

Поширити

Схожі статті

(Над)звичайний тато

Це не придумана історія, навіть якщо під час читання вам буде здаватися, що цю суміш трилера і казки міг вигадати лише божевільний сценарист. Ця історія про звичайного чоловіка, тата 2-х дітей, простого роботягу.

Тато трьох на шляху до стабільності

У багатьох з нас є переконання, що погані речі трапляються з поганими людьми. Це свого роду захисна реакція психіки, що допомагає справитись з небезпеками й невідомістю зовнішнього світу. “Якщо я буду робити гарні вчинки, правильні вибори й загалом, буду гарною людиною − зі мною погані речі не трапляться.” - втішають себе люди. Звісно, це — лише ілюзія контролю, а наш досвід соціальної роботи доводить — погані речі трапляються і з гарними людьми: добрими, працьовитими, відповідальними. Наприклад, такими, як Олександр.

Здатні змінитися на краще

В інтернатах не буде потреби, якщо вчасно і професійно допомагати сім'ям, які знаходяться на межі втрати чи відмови від дитини. Дуже часто діти, що виростають в інтернатах кажуть: “якби моїй мамі вчасно допомогли, я б міг вирости поруч з нею”. Як би тепло та сито не було в інтернаті, дитина прагне любові та уваги, неможливих в умовах інституційного виховання.

Категорії

Схожі статті

(Над)звичайний тато

Це не придумана історія, навіть якщо під час читання вам буде здаватися, що цю суміш трилера і казки міг вигадати лише божевільний сценарист. Ця історія про звичайного чоловіка, тата 2-х дітей, простого роботягу.

Тато трьох на шляху до стабільності

У багатьох з нас є переконання, що погані речі трапляються з поганими людьми. Це свого роду захисна реакція психіки, що допомагає справитись з небезпеками й невідомістю зовнішнього світу. “Якщо я буду робити гарні вчинки, правильні вибори й загалом, буду гарною людиною − зі мною погані речі не трапляться.” - втішають себе люди. Звісно, це — лише ілюзія контролю, а наш досвід соціальної роботи доводить — погані речі трапляються і з гарними людьми: добрими, працьовитими, відповідальними. Наприклад, такими, як Олександр.

Здатні змінитися на краще

В інтернатах не буде потреби, якщо вчасно і професійно допомагати сім'ям, які знаходяться на межі втрати чи відмови від дитини. Дуже часто діти, що виростають в інтернатах кажуть: “якби моїй мамі вчасно допомогли, я б міг вирости поруч з нею”. Як би тепло та сито не було в інтернаті, дитина прагне любові та уваги, неможливих в умовах інституційного виховання.

Ваша допомога безцінна для дітей України

Як ви хочете допомогти

Ваша допомога важлива для дітей та їх сімей

В даний момент ми не проводимо масовий збір коштів, проте Ви завжди можете допомогти - зверніться за реквізитами у будь-якій зручний для Вас спосіб

Введіть прийнятну для Вас сумму:

грн.

Дякуємо

З Вами зв'яжуться найближчим часом

Дякуємо за підписку

Тепер ви зможете дізнаватися усі актуальні новини