Зібрали для вас корисну інформацію: що робити, якщо ви загубили або знайшли дитину, що загубилась?

Якщо ви загубили дитину з поля зору, спеціалісти з безпеки радять не кликати її на ім’я (щоб цим не скористались зловмисники), натомість скористатись методом “гучного пошуку” – голосно вигукувати, як була одягнена дитина, наприклад: “загубився хлопчик, чорні джинси, синя футболка, білі кросівки із чорними шнурками”. Це дозволить людям навколо роззирнутись і подивитись, чи немає дитини коло них.

Що робити, якщо вам не вдалось знайти дитину самостійно?

• Не панікуйте. Сильне хвилювання заважає зосередитись і пригадати важливі деталі до моменту зникнення дитини.
• Негайно (!) зателефонуйте в поліцію «102» і повідомте про зникнення дитини
• Розкажіть детально всі обставини зникнення дитини наряду поліції, який прибуде на місце.
• Передайте інформацію про мобільний пристрій дитини (номер телефону і IMEI) і наявні акаунти в соцмережах.
• Підготуйте кілька фотографій в хорошій якості для складання орієнтування (можна в цифровому варіанті, бажано в тому ж одязі, в якому дитина була на момент зникнення).
• Складіть список близьких контактів дитини (друзі, однокласники, діти зі спортивної секції тощо). Потрібно телефонувати всім, хто може знати місцеперебування дитини або близько з нею спілкується.
• Складіть список улюблених і особливих для дитини місць.
• Підготуйте особисту річ дитини для пошуку службовим собакою (ідеально підійде не попрана футболка або штани).

Важливо! Не зволікайте, кожна година значно збільшує територію пошуку, а максимальний обсяг інформації прискорить пошукову роботу поліції. Співробітники поліції не мають права відмовити в прийнятті заяви про зникнення дитини. Не слухайте «чекайте три дні», якщо у вас не прийняли заяву — це пряме порушення закону.

Протягом 24 годин за фактом зникнення дитини поліція зобов’язана внести дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за статтею 115 Кримінального Кодексу України (умисне вбивство).
Якщо Вам відмовили у прийнятті заяви або внесення даних в ЄРДР — значить, порушений закон. Про бездіяльність поліції можна повідомляти на єдиний номер: 0-800-50-02-02.

Що ж робити, якщо ви не загубили, а побачили дитину, що загубилась або гуляє сама?

• Якщо вас щось непокоїть, довіряйте своїй інтуїції. Краще помилитися і виглядати дурнем, краще зайвий раз потурбувати поліцію чи охорону, ніж ризикувати долею дитини.
• Якщо дитина маленька, підійдіть до неї на відстань 1 метр, присядьте, посміхніться, приверніть її увагу – скажіть приязно: «Привіт!» Можете назватися.
• Не торкайтеся чужої дитини, якщо вона не знаходиться в цей час у небезпечному місці або на проїжджій частині. Не лякайте її гучним голосом чи надто серйозним стурбованим обличчям. Зрештою, ще нічого не сталося. Можливо, її тато – отой чоловік, що заґавився, показуючи й розповідаючи щось цікаве дитині, яка від нього відстала.
• Скажіть дитині своє ім’я. Спитайте, як звати її. Так ви дізнаєтеся, чи може дитина говорити. Якщо може, то спитайте, з ким вона прийшла – з мамою чи з татом. Нікуди не відходьте з дитиною. Залишайтеся на тому ж місці, де ви знайшли малюка. Зазвичай батьки спохоплюватися за хвилину-дві. Не більше п’яти хвилин потрібно батькам, щоб повернутися за випадково загубленою дитиною. Розважайте дитину розмовами та запропонуйте зачекати маму, тата чи бабусю на місці, запевняючи, що вона невдовзі прийде. Якщо дитина кудись іде, йдіть за нею, не спускаючи з неї очей, але зателефонуйте у поліцію.
• Якщо дитина знайшлася у торговельному центрі, то можна звернутися до будь-якого касира, охоронця, подавця. Про дитину повідомлять гучномовцем. Але все ж таки краще не забирати перші 10 хвилин дитину з того місця, де ви її знайшли. Попросить про допомогу iнших – нехай вони запросять охорону чи адміністрацію на мiсце події, які зробить оголошення по гучному зв’язку.
• Якщо дитина знайшлася на вулиці – залишайтеся з дитиною до приїзду поліції. Зазвичай на виклик про загублених дітей поліція приїжджає швидко. Вони повинні у вашій присутності узяти письмові пояснення, де потрібно коротко і по суті вказати що по факту ви бачили та знаєте щодо ситуації, очевидцями якої стали. Це потребує часу, це може сильно зіпсувати ваші плани, але життя дитини варте того, ми не щодня рятуємо чужі життя. Не слід передавати дитину іншім дорослим до приїзду поліції. Упевніться, що все гаразд, вам буде спокійніше і краще. Буде добре, якщо з вами буде хтось ще дорослий – це додатковий свідок і помічник який подбає про потреби дитини, наприклад, принесе води чи одяг, ковдру, розмовлятиме з оточенням, доки ви заспокоюєте дитину, чекаєте на поліцію і батьків.
• Якщо прийшли люди, які називають себе батьками дитини, будьте чемні, але не поспішайте одразу йти. Зазвичай по дитині видно, що вона рада зустрічі з рідними. Але про всяк випадок запитайте – ти знаєш цих людей? Дайте можливість дитині назвати їх.
• Батьки можуть поводитися дуже по-різному. Зазвичай батьки перебувають у сильному стресі, загубивши малюка. І зустрівшись з вами не завжди поводитимуться адекватно. Будьте готові до того, що вас можуть звинуватити у викраденні дитини (ось чому вам не варто торкатися чи уводити з місця чужу дитину до приїзду поліції). У вашій присутності батьки можуть накинутися на свою дитину, почати сварити її – відверніть увагу батьків. Спробуйте не проявляти злості до них (як би не хотілося, бо це вкрай нечасто допомагає дитині). Скажіть їм, що їхня дитина – справжній герой, похваліть дитину, розкажіть, як вона мужньо чекала маму і тата, перемкніть увагу батьків на себе.
  Якщо ви сумніваєтеся в адекватності батьків і їхній здатності доглянути дитину, йдіть за ними, одночасно набираючи поліцію. Повідомте поліції прикмети батьків і напрямок їхнього руху, назвіть підозрілі фактори їхньої поведінки. Найприємнішою реакцією є вдячність. І в цьому разі обов’язково перевірте, чи точно дитина знає цих людей.
• Якщо у вас є сумніви щодо попереднього пункту, дитина надто маленька або виривається від батьків чи осіб, які видають себе за опікунів, телефонуйте у поліцію. Не беріть на себе роль ані судді, ані детектива, ані рятівника. Ви свідок. Це неприємна роль. Однак дуже важлива.
• Якщо дитина досить доросла, розмовляє ясно, каже, що батьки знають, де вона, і відпустили її погуляти, тоді спробуйте знайти спосіб зв’язатися з батьками дитини телефоном. Дізнайтеся у дитини номер батьків, наберіть його зі свого телефона, назвіться, вкажіть місце, де ви зустріли дитину, скажіть, що хвилюєтеся, що дитина сама, і поцікавтеся, чи знають батьки, де вона перебуває. Тут йдеться про дитину щонайменше шкільного віку.
  Дошкільник, що блукає вулицями без супроводу дорослих – це привід провести його до місця призначення (якщо дитина стверджує, що самостійно йде додому чи до магазину) і там знайти дорослих, які її знають або за неї відповідають. Дошкільник без нагляду – це погана історія. Часто це дисфункціональна родина або родина, яка потребує соціальної допомоги. Якщо вам здається, що дитина у небезпеці – телефонуйте у поліцію.

Чого не можна робити:

• В жодному разі не можна лякати дитину, критикувати, надто голосно схвильовано говорити, вимагати від дитини негайних відповідей, створювати паніку.
• Не можна хапати дитину руками й уводити її з того місця, де вона знайшлася, доки не прийшли батьки та (або) поліція.
• Не можна постити фото дитини у соцмережах доки на це не дала офіційного дозволу поліція. Поліція спершу дає інформацію по своїх відділках. Зазвичай тільки після цього, якщо не було звернення батьків, першими запускають інформацію волонтери, які співпрацюють з поліцією і займаються пошуком батьків. Після цього можна підключатися, допомагаючи волонтерам.
• Не можна вступати у конфлікти з батьками чи опікунами дитини у присутності дитини.
• Не можна без дзвінка у поліцію відпускати дитину з людьми, які, на вашу думку, не здатні про неї подбати (перебувають у стані гострого алкогольного сп’яніння або з інших причин погано орієнтуються у реальності). Телефонуйте у поліцію і запитуйте, що робити.

Бережіть своїх дітей та будьте чуйні до інших!

Дякуємо за допомогу з підготовкою матеріалу Дмитру Ревуну, заступнику начальника відділу ювенальної превенції головного управління поліції в Одеській області й психологині, гештальт – терапевтці Світлані Паніній.

Дарія Байрак, “Надія і житло для дітей”, травень 2021.