Нашим кейс-менеджерам доволі часто доводиться їздити в родини, які живуть у настільки віддалених громадах, що до них навіть немає доріг. Але фахівчинь це не лякає: вони їдуть грунтовими шляхами, полями, бо знають – там на них чекають.
І ця історія про родину із однієї з найвіддаленіших громад Дніпропетровщини. Хоч спершу нашу кейс-менеджерку там ніхто не чекав, зараз – вона найдорожчій гість у цій сім’ї.
Мама Валентина сама виховує трьох дітей: вісімнадцятирічного Дениса, дванадцятирічну Катю та п’ятирічну Василину.
Коли кейс-менеджерка Вікторія вперше увійшла до хати, отримавши дзвінок про цю родину від Служби у справах дітей, її вразила неймовірна туга та глуха безвихідь на обличчі мами.
Адже вона сама і на руках у неї троє дітей, двоє з яких мають інвалідність: старший Денис вже рік лежить паралізованим після невдалого стрибка в ставок, Василина ж народилася з синдромом Дауна – не розмовляє, не йде на контакт і не відгукується на своє ім’я.
Умови життя родини непрості: опалення пічне, немає ні ванни, ні душу, а туалет знаходиться надворі. У найменшої Василини немає власного ліжка. Не вистачає продуктів, одягу, взуття, засобів гігієни і навіть звичайних канцтоварів для середньої Каті, яка ходить до восьмого класу.
Тож саме з налагодження побутових умов кейс-менеджерка розпочала свою роботу в цій родині: спершу допомогла оформити матеріальну допомогу через партнерські організації. На отримані гроші мама зробила частковий ремонт у будинку та дворі, пофарбувавши все в яскравий колір, який так подобається дітям!
Потім кейс-менеджерка Вікторія привезла в родину речі, яких так потребувала сім’я: ох і попотіла при цьому, шукаючи взуття на маленьку ніжку Василини!
Наступним кроком стала робота з дітьми, які мають інвалідність. І це виявилася задачка із зірочкою. Тому що наша кейс-менеджерка домовилася про курс реабілітації Василини в КЗ ЦКРДОЗІ «Мальва», але мама… категорично відмовлялася їхати туди! Пояснення було простим – вона боялася залишити без догляду старшого Дениса та середню Катю.
Довгі години вмовляння, пояснень і переконань в поєднанні з підтримкою сусідів, які погодилися допомогти, – і врешті-решт мама з Василиною поїхали на реабілітацію.
Два тижні пролетіли як одна мить: поки з дівчинкою займалися спеціалісти (і вона від цього була просто в захваті! Це було видно по радості на її обличчі!) – з мамою також працювали. Психологи намагалися допомогти мамі Василини впоратися з депресією та зрозуміти, як жити далі.
Після повернення з Центру «Мальва» діти вперше побачили, що мама може посміхатися.
З Василиною теж сталися зміни: вона стала відгукуватися на своє ім’я, розуміти звернені до неї слова, виконувати прості прохання. Зважаючи на прогрес – лікарі вже запланували на осінь повторний курс реабілітації для дівчинки.
Восени в цей Центр планують привезти й старшого Дениса, якому лікарі також запропонували пройти курс реабілітації.
Вперше за кілька років мама Валентина відчула, що життя поступово налагоджується. Вона навіть почала замислюватися над тим, що з часом зможе вийти на роботу. Адже поки жінка перебувала на реабілітації, наша кейс-менеджерка допомогла їй відновити документи про проходження навчання за спеціальністю «майстер манікюру», яке Валентина успішно завершила, але не отримала підтверджувальних документів.
Тож тепер у родини є всі шанси відчути, що таке щастя! А все завдяки тому, що допомога надавалася не лише одній дитині – а всім членам сім’ї, через що і відбулися такі зміни.