«Коли дівчата зі Служби приїхали до нас у сім’ю, нам було важко. Діти були хоч і з однієї родини, але кожен – сам по собі. Вони не хотіли вчитися, не довіряли один одному… Дівчата почали супроводжувати нас настільки глибоко, що працювали не лише з дітьми, а й зі мною теж. Вони навіть звільняли мене на кілька годин на день, щоб я могла  бодай трохи приділити час собі… Ми разом з дітьми малювали, говорили. А одного разу дівчата запропонували намалювати себе у вигляді будиночків. Між цими будиночками не було жодної стежки… А коли проєкт завершився і дівчата поїхали, то наші будиночки вже трималися за руки! Саме ці дівчата вселили в мене надію. Дали відчути, що я маю сили, що я ще можу приймати дітей у сім’ю. А незабаром у нашій родині з’явилися ще двоє дітей…»

Це відгук прийомної мами, Олени Черевко, яка живе в одній з громад Дніпропетровщини і з якою працювали спеціалісти зі Служби підтримки сімейних форм виховання (СП СФВ).

І це лише один з багатьох відгуків, які підтверджують результативність роботи Служби, що впроваджується БО «Надія і житло для дітей» в рамках проєкту Child Protection/Alternative Care за фінансової підтримки Save the Children in Ukraine. 

Представлення результатів

12 липня у Дніпрі було презентовано проміжні результати пілотування Служби підтримки СФВ на Дніпропетровщині.

Основна мета заходу – об’єднати для обговорення питань роботи Служби підтримки СФВ опікунів-піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів та патронатних вихователів, а також представників служб у справах дітей, Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, громадських і благодійних організацій регіону, які надають соціальні послуги дітям, які залишились без батьківського піклування та їхнім сім’ям.

Більше про захід – за посиланням https://www.facebook.com/photo?fbid=1188838813284831&set=a.634005982101453&locale=ru_RU 

Захід було організовано нашою благодійною організацією для того, аби врахувати пропозиції та виявити нагальні потреби сімей, які прийняли дітей на виховання, задля їх врахування в подальшій роботі Служби підтримки сімейних форм виховання на Дніпропетровщині.

Підтримка, співпраця

Батьки, які взяли участь у заході й долучилися до обговорення, підкреслювали постійну та результативну підтримку з боку фахівців СП СФВ:

Інна Дерун, прийомна мати:

«Завдяки тому, що ці люди мене підтримали, я набралась сили, стала більш впевнена у собі. Це була підтримка 24/7 з будь-якого питання… Тож сподіваюся, що вже скоро моя прийомна родина перетвориться на дитячий будинок сімейного типу. Мої діти завжди чекали на спеціалістів. Я дуже вам вдячна…»

Лілія Дяченко, патронатна вихователька:

«Я стала патронатним вихователем нещодавно. Дуже довго приймала рішення. Але мені сказали, що буде підтримка від «Надія і житло для дітей». Тоді я зрозуміла – не залишуся сама. І я зробила цей крок…»

Владислава Лі, мати-вихователька:

«Я пішла з дому в 14 років і знаю, як це – жити без підтримки. Я була опікуном чотирьох рідних братиків і сестричок. Ніколи не думала, що допомога може бути такою всеохопною. Мені допомагали в усьому: фінансово, морально, психологічно. Я телефонувала будь-коли і отримувала підтримку. Тепер у мене ще п’ятеро дітей… І я щиро вдячна за все!»

Ірина Татаріна, мати-вихователька ДБСТ:

«Дякую дівчатам за підтримку, за любов, яку вони дарують моїм дітям. Ми і співаємо, і танцюємо, ми граємося – за будь-якої погоди і будь-яких обставин. Завдяки їм двоє моїх дев’ятикласників вирішили залишитися у родині ще на 10-11 класи, бо вони повірили у себе, в мене, в нас… повірили в свої сили вчитись далі. А ще… дуже багато дітей, які приходять із закладів, мають формальні діагнози. Хоча насправді вони просто педагогічно занедбані. В їм потрібні люди, які їх будуть любити і які ними будуть займатися – такі, як дівчата зі Служби.»  

Виклики та проблемні питання 

Проте ми отримали не тільки позитивні відгуки під час заходу. 

Учасники звернули увагу присутніх на проблемні питання, які є нагальними для батьків, і вирішення яких з боку держави вони б хотіли побачити.

На першому місці за кількістю проблем стояли… освітні послуги. А саме: відсутність інклюзивних класів, спеціалістів для навчання дітей  та віддаленість інклюзивно-ресурсних центрів від місць проживання родин.

Тетяна Орленко, мати-вихователька ДБСТ, розповіла:

«В нас немає ні психолога, ні логопеда. Інклюзивно-ресурсний центр від нас знаходиться в 30 км. Нам дуже потрібна навчальна програма і супровід фахівців ІРЦ. Прошу, будь ласка, дайте спеціалістів ще на якийсь період після закінчення проєкту. В мене 9 дітей, з них лише шестеро сідають в машину. Я не можу їх залишати вдома. В школі є ресурсна кімната, але вона під ключем».

Її підтримала і Людмила Матичко, мати-вихователька ДБСТ:

«Найбільша проблема – це відсутність спеціалістів. В нашій громаді немає інклюзивних класів. І в яку школу мені віддавати дитину? Нам також необхідні психологи…»

Також батьки піднімали питання про можливість відпочинку для родини. Наприклад, Владислава Лі, мати-вихователька, зазначала: 

«Для мене неможлива відпустка без дітей. Я хочу, щоб була така можливість поїхати у відпустку всією сім’єю. Для себе я не хочу іншого сценарію».

І спогад-досвід Людмили Матичко, матері-виховательки ДБСТ, підтверджує, що відпустка – це нагальна потреба для батьків, завдяки якій відновлюється їхній емоційний та фізичний стан:

«Уперше в житті, за 32 роки, нас возили на відпочинок в санаторій у Рівненській області. І запропонували, що ми можемо жити з дітьми, або окремо. Після сніданку діти йшли з вихователями і ми їх бачили вже ввечері перед сном. Звісно, мені вдень не вистачало дітей. Але водночас, для мене це був справжній відпочинок, бо діти були поруч…».

Проте навіть літній табір для дітей став би підтримкою для родини, вважає Петро Орленко, батько-вихователь  ДБСТ:

«Мають бути табори шкільного типу: вранці відвезли, ввечері забрали».

Окремо під час заходу підіймалося питання психотерапевтичної підтримки батьків, які приймають дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Наприклад, Ольга Шиошвілі, прийомна мати з Дніпра, зазначала:

«Батькам потрібна психотерапевтична підтримка, в тому числі й з можливістю медикаментозного супроводу. Є препарати, які круто працюють і тримають в ресурсі. А ще б хотілося, щоб з батьками працювали психологи, навіть до того, як в родину прийдуть діти…»

Ще багато інших питань обговорювалися під час заходу. Проте майже всі вони зводилися до одного: «Проєкт скоро завершиться… Але ви ж нас не покинете?»

Адже ці родини вже відучили, що таке справжня підтримка та допомога в непростій, але такій відповідальній справі, як виховання дітей.

Дніпро-Київ

 Працюємо в рамках проєкту Child Protection/Alternative Care за фінансової підтримки Save the Children in Ukraine