Після введення карантинних обмежень багато людей відчули тривогу, хиткість свого життєвого укладу, страх перед невідомістю і бідністю. Є сім’ї, які відчули це ще гостріше. Ми називаємо їх вразливими — коли кожна соломинка може стати саме тією, яка переломить спину верблюду.
Деяким із батьків довелось піти у неоплачувану відпустку, багато сімей втратили підтримку у вигляді безкоштовного харчування у школі. Дітей, які виховувались в інституційних закладах повернули додому — без вивчення ситуації в сім’ї: чи мають вони достатньо ресурсів, і матеріальних, і психологічних, для виховання дітей.
Іноді складне становище сімей — низка невдалих і безвідповідальних дій дорослих. Важко перестати запитувати себе — чому вони народжують так багато дітей у такій бідності? Чому не шукають роботу? Чому не відремонтують хату? Ті, хто працює в соціальній сфері або трохи розбирається у психології знають, що відповіді не лежать на поверхні, а криються у сімейній історії, кризах і втратах, які випали на долю батьків. Що докори чи мовчазне засудження заганяють проблему ще глибше, а рука допомоги здатна стати поштовхом змінити життя на краще.
Нашим завданням було виявити такі сім’ї та надати “першу допомогу” у пілотному Дніпровському районі Дніпропетровської області.
Почали з того, що підготували форми для збору інформації про дітей і сім’ї, які потребують допомоги й моніторингу ситуації. Шаблони виклали для загального доступу, щоб наші колеги із соціальної сфери могли ними скористатись.
Разом зі службою у справах дітей Дніпровської райдержадміністрації і Дніпровським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді провели збір даних. З фахівцями, що працюють із сім’ями безпосередньо і краще обізнані із ситуацією, обговорили нагальні потреби, обсяги необхідної допомоги й узагальнили всі дані відповідно до форм.
Після складання загального списку необхідних речей та його кошторису ми звернулись до нашого постійного партнера Ашан Лівобережний, які допомогли із сортуванням в індивідуальні пакети.
Паралельно вибудували логістику доставки: частину забрали та доставили фахівці соціальної роботи, сільські голови, депутати, частину спільно зі службою у справах дітей ми розвезли самостійно. До пакунка увійшли продукти, предмети гігієни, мийні та дезінфекційні засоби, інформаційні листівки про коронавірус та розмальовки з олівцями для дітей.
Загалом, ми надали допомогу 86 сім’ям із 226 дітьми. Половина з них — багатодітні.
“Наша допомога була для них неочікуваною, а для багатьох, у якомусь сенсі, рятівною. Адже, коли ти живеш за 15 км від дороги, за відсутності транспортного сполучення, магазину, аптеки, то отримати виплати й придбати продукти — це ще той квест. З усіма родинами соціальні працівники мають контакт. І в черговий раз подумалось, як добре, що свого часу нам вдалося їх зберегти в районі”, — ділиться враженнями Галина Постолюк, регіональна директорка “Надія і житло для дітей”.
Персональна доставка пакетів дозволила нам не лише надати допомогу, але й провести моніторинг стану й потенціалу сімей, адже ми не попереджали про візит завчасно. І тут нас очікували приємні сюрпризи. В усіх родинах на момент відвідування батьки були тверезі й, не зважаючи на приголомшливу бідність, більшість піклується про дітей.
Особливо нас вразила розмова з Тимофієм, одним з тих дітей, яких через карантин в інтернатах тимчасово повернули додому. На відміну від багатьох інших дітей, які в ізоляції нудяться і сумують, він дуже радіє карантину і не хоче його закінчення. Ми зрозуміли, що Тимофію не комфортно в інтернаті та намагались з’ясувати, в чому проблема. Несмачна їжа? Погані стосунки з іншими дітьми? Відношення вихователів? Ні, ні та ні! Все просто: “На карантині я можу жити разом зі своєю сім’єю. Моя найзаповітніша мрія — жити вдома, з батьками й сестрами”, — пояснює Тіма.
Ми були вражені його пам’яттю, увагою до деталей і розвиненою мовою. Натомість, помітили катастрофічно низький рівень освіти (у 12 років Тимофій не зміг порахувати найпростіші приклади на складання). Сім’я не має можливостей забрати його з інтернату додому. Саме тому ми впроваджуємо програми й проєкти, які забезпечують право дитини на виховання у сім’ї, щоб такі діти, як Тіма, могли залишитись або повернутись в люблячі родини.
Такі зустрічі важливі і для нас — вони не дають забути, заради чого ми працюємо. Звісно, ми не сподіваємось, що змінимо життя цих сімей, проте знаємо: вчасна підтримка — це те, що потрібно їм, щоб не зламатися.